Були якось Петько з Миколою в лісі. Суниць вони назбирали мало, зате двох їжаків зловили. Трапились вони на дорозі — ну як їх не взяти?
Понесли хлопці їжаків додому, кожний до себе.
Минуло ще кілька днів. Знову зустрілися хлопчики і засперечались, хто з них більше любить свого їжака. Петько хвалиться, що годує їжака молоком, всякого ганчір’я намостив у кутку комори, шоб добре було спати йому, мало не голки йому чистить…
— А ти що зробив для свого їжака? — питає Миколу.
— Нічого, — похмуро відповів хлопчик.
— От бачиш, — сказав Петько, — не любиш ти свого їжака.
— Ні, люблю, — заперечив Микола, — я його оце до лісу відніс, випустив на волю.