Завантаження
Юрій Ярмиш, "Музична історія"
Під самісінькою стелею, в кришталевому намисті люстр, тремтячи, завмирали останні звуки музики.
— Це було прекрасно! — казали люди, залишаючи зал.
Невдовзі всі розійшлися. Пішли й музиканти. Інструменти вони дбайливо поклали у футляри й залишили на сцені. Наступного дня мав бути концерт у цьому ж залі.
Погасло світло усюди. Тільки цікавий місяць зазирав у вікно...
І раптом клацнула кришка футляра і висунулася довга мордочка франтуватого Кларнета.
— Ось ми й самі! Тра-ля-ля!..