Завантаження
Олександр Карпенко, "Колесо часу"
Прощання з янголами
Передмова-рефлексія
Коли закінчується війна, починається кохання. Та інколи, справді інколи, кохання буяє завжди. Воно не залишає місця війні, бо немає часу на очікування, доки все скінчиться, доки та клята м'ясорубка, в яку нас втягнули сусіди, зійде на пси, і розпочнеться таке омріяне нове життя. Дочекаються ті, хто доживе до нього. А ті, хто — ні?..
Ті, хто — ні, стануть квітами — безсмертниками і заквітчуватимуть дорогу до Неба, туди, де тільки янголи... Читати повністю →