Завантаження

Микола Гриценко, "Довго кувати зозулі"

Я не малий
Два маленькі промінчики тихо-тихо піднімають мої вії… Так я просинаюсь. А промінчики тоді чомусь ховаються, і тільки через хвилину чую, як вони вже лоскочуть мене за голі п'яти. Треба вставати.
У дворі вже чекають мене кривеньке гусеня і великий-превеликий кіт Михтод. Такий, як я, завбільшки.
Ми всі живемо у сусідки баби Федосі, бо наша хата ще тільки будується. У садку мама на плиті готують для теслів сніданок.
У новій хаті пахне стружкою і махоркою...

Читати повністю →

Інші твори цього автора:

На жаль, інші твори поки що відсутні :(