Завантаження
Василь Скуратівський, "Дятлова кузня"
Над нами бентежно гуде бір.
— Тату,— зіпершись на старий сосновий стовбур, Олесь напружено дивиться вгору.— Тобі не лячно?
— Від чого, синку?
— Чуєш, як гніваються дерева? Чому це?..
— Весною завше так буває.
Ми йдемо далі; під ногами пружинить яглице ва долівка. Ураз Олесь зупинився.
— Хто це?..