Завантаження
Михайло Яцків, "Молоде вино грониться…"
Було це не за наших часів, а якихось двадцять років після панщини.
Великий камінь лежить на горі під дзвіницею.
Сім кремезних парубків ледве зрушили б його, і він лежить десятки років і западається в землю. В неділю та свята відпочивають на ньому старі бадіки[1], покурюючи люльки, молодь обступає їх і часом дехто вшановує його — згадкою.
Одного літа були страшні зливи...