Завантаження
Михайло Яцків, "Горобці"
Тримав горнець між колінами, нахилився і виловлював останню ложку бараболяної юшки. Побіля сиділа жінка, сперла лікті на коліна, голову — в долоні і задивилася тупо перед собою. Сіра хустка спадала з худих плечей, в ній вона була подібною до посоловілої нетлі, що в сльоту тулиться до стіни під стріхою.
— Хоч роздави його, аби аж черепки розсипалися, то нічого не видушиш, — буркнув він і відкинув горнець.
Обтер рукавом вуса і піт з чола.
— А змучився чоловік, як не знати коло якої роботи...