Завантаження
Віра Вовк, "Легенда про Галині дружечки"
— Гафійко-любко, будь мені за дружечку на весіллі, — просила Галя.
Гафійка зарум'яніла, як пишна рожа:
— Не знаю, чи неня пустить. — У Галі — босі ноги, а в Гафійки — пацьорковані рукави. Пішла далі Галя.
— Єленко-чічко, будь мені за дружечку на весіллі. Ніхто не хоче, сама не знаю, що мені робити.
— А будуть музики, танці? — спитала чорноока, рухлива, як білка, Єленка.
— Ой, де я, сарака, візьму музик?
Єленка спустила вії, а Галя пішла далі...