Завантаження
Леонід Чернов, "Мокриця"
1924 року, після смерти Ілліча, я зустрів Петра Голомозого на вулиці. Був він сумний, скоцюрблений, пригнічений страшенною втратою.
– Куди йдете, Голомозий?
– До редакції... – Туга й нудьга в голосі. – Несу вірша. Вчора зробив. На смерть Ілліча. Ох, яка ж неймовірна втрата!
"Як гостро, щиро відчувають сучасність наші поети", – подумав я.
***
1925 року я здибався з ним в редакції.
– Що хорошого, Голомозий? Як ся маєте?..