Завантаження

Жив собі хлопчик на ім'я Антончик. Не сказати б, що був він великий мудриголова, однак і не дурник. Не сміливець, але й не страшко. Не трудяга-роботяга, проте й не лінюх. У дитячому садочку Антончик сумлінно вивчав англійську мову і вже міг замість рідних, українських "будь ласка", "дякую", "до побачення" швиденько й до місця сказати — "пліз", "сенк'ю" та "ґуд бай". З татовою допомогою потихеньку брався грати в комп'ютерні ігри. Знав аж чотири прийоми із спортивної боротьби...