Завантаження
Володимир Підпалий, "Шлях"
Лечу, немов дерева обіч шляху
з автобуса, на ста чортах-вітрах,
ковтаю смагу, потамую спрагу,
з крила згублю на землю лету-страх…
Вона – земля – така маленька грудка
у зморшках від негоди і тепла,
мов птах, що розривається у грудях,..