Завантаження
Оксана Радушинська, "Казка про Великодню писанку"
Як тільки перші сутінки починали клубочитися світом, котрий поволі прокидався від зимового сну, і таємниче заповзати у хатинку крізь маленькі вікна, непримітні щілини і навіть крізь пічний комин, матуся лагідно припиняла верескливі дитячі пустощі й урочисто промовляла:
— Вже діди снують по хаті. Час дітям спати, а мені — писанки писати.
Діти слухняно залазили на теплу піч і, натягнувши пухку ковдру аж до вух, хутко засинали...