Завантаження
Леонід Пахаревський, "Нехай воскресне!"
Моїх сестер, братів веселих я бачу. Сміються, під сяєвом сонця весняним, радіють вони.
Немов ожили мої сестри й брати, немовби воскресли вони.
А сліз я не бачу на очах: не видко. Геть висохли сльози, втомилися плакати люди. Хоч день, хоч на час одпочити хотять мої сестри, брати.
І чудно мені: я звик до сумних їх очей, до сліз цих жінок і дітей. Од батьків і синів я чув лиш прокляття сами, прокляття стражданням, борні за той хліба шматок...