Завантаження
Гордій Брасюк, "Скривлений посміх"
1
Дмитро, спакувавши в’язку гілля, глибоко зідхнув:
"Коли б хоч смерть…" – але в ту ж мить, пригадавши за асоціяцією героя з байки, посміхнувся.
Власне, Дмитро ніколи не бажав смерти. Він свідомий був того, що життям користуються тільки раз, і тому не хотів легковажити ним. Це були лише штамповані слова, що їх люди вживають у скрутному стані.
Дмитро глянув навкруги філософським оком. В напівзрубаному лісі – трухляві пні, а поруч випинають зелені памолодки...