Завантаження
Дмитро Борзяк, "Під дощ"
В кімнаті рівно й ясно горить велика, чиста лямпа, і за столом, повернувшись спиною до Васі, Паша розмотує зубами клубок ниток.
Ще рано – тільки восьма година вечора.
Вася лежить на ліжкові, заклавши руки за голову, і тупо дивиться в той проміжок стіни, що між стелею й дверима.
Ліворуч – вішалка з акуратно навішаною одежею, праворуч – плакат. Чисто, світло, тихо, і… нестерпуча нудьга.
За чорним вікном полосує дощ.
Дощі йдуть тиждень без перерви...