Завантаження
Дмитро Борзяк, "Тов. Андрій"
Тов. Андрій протер пенсне, хмуро глянув і встав.
Два плакати на стінах та барвисті обкладинки журналів у кіоскові болюче томили око.
До поїзда рівно дві годині. Заля спала. Розмова непманців за столом непомітно втихала, мов кволе дзижчання самовару; всі вони дрімали, куняючи. В проході на великій корзині простягся студент.
Тов. Андрій пройшовся раз, другий.
– Прошу шклянку чаю. І цитрини! – звернувся він до буфетника.
В цей час з жіночого відділу виглянула Бела...