Завантаження
Валерій Марченко, "Як усе це сталось"
ЯК УСЕ ЦЕ СТАЛОСЬ
Телефон задзеленчав, власне, коли я мав уже йти з роботи. Я взяв слухавку. Моя приятелька Вірочка оксамитово зашелестіла, що ми не бачилися цілу вічність, що це все через мене — я поганий, і що такі
перерви...
— Не йдуть на користь справі миру в усьому світі. — зробив я спробу звести її зі стежки війни. Нарешті після п'яти хвилин звинувачень Вірочка угамувалась і вимовила:
— А я тобі знайшла друкарку. Пам'ятаєш, ми говорили?..
Я кашлянув...