Завантаження

Коли за немолодим уже чоловіком зачинилися двері, Костриця полегшено зітхнув:
— Бачиш, кого мені підсовують?
Колега із заводу залізобетонних виробів — Глушко — розвів руками.
— Це називається: кадри вирішують все. Обоє невесело посміхнулись.
— Тричі сидів,— сказав Костриця.
— Сяде й вчетверте,— байдуже зауважив Глушко. Він люто ненавидів колишніх зеків, особливо тих, котрі прямо у вічі дивляться і мовчать, немов дорікають йому: бач, і ми люди, і нас поважати треба...