Олександр ШАРВАРОК
ВАРІАНТ "ЕВРИКА"
Він механічно розірвав черговий конверт: письмо дратливе, викличне — не любив, коли писали каліграфічно та дрібно, мов мак сіяли.
Ага... шановний... далі, далі... маємо за честь... іще не по суті... Ага! Попереджуємо... якщо і надалі триватиме цькування головного конюха Століна...
Стоп!
Мініціат спітнів, ніби люстро в холодному бункері. Глянув на конверт — все, як годиться, все гаразд. Так, так — усе гаразд.....
Олександр ШЕРВАРОК
КРОВ ДЛЯ БЕЗСМЕРТНИХ
1
До районної ради УТМР єгеря Лукашівської дільниці П. П. Нечеси
Пояснення.
Двадцять п’ятого травня ц. р. я об’їжджав увірені мені мисливські угіддя. Пострілів не чув, просто щось підказало: їдь в урочище Старі Громи — там нещастя. Так і сталося. Я приїхав і побачив, що мамонт Сірко лежить мертвий. Точно — Сірко. Я його добре знаю, бо він не один раз заходив у двір мого сусіди Кулаги і грався там із цуциком Невільним. А тепер Сірко лежав мертвий...
Олександр ШАРВАРОК
МЕЖА ДОПУСТИМОГО
Фарс-репортаж
— Встати, суд іде! — почувся нізвідки голос Вотоли.
Всі встали. Імператор Нілат, високий, довгоногий, з яскраво напомадженою лисиною, глухо протупотів до столу, покритого яскравим оксамитом, посміхнувся куточками вуст, і цю посмішку одразу ж було зафіксовано десятками фотокамер — щиру, невимушену, класичну посмішку імператора, вона — візитка імперії, лице політики і дзеркало закону. Хто з цим не згоден, той, по-перше, бовдур, по-друге.....
Коли за немолодим уже чоловіком зачинилися двері, Костриця полегшено зітхнув:
— Бачиш, кого мені підсовують?
Колега із заводу залізобетонних виробів — Глушко — розвів руками.
— Це називається: кадри вирішують все. Обоє невесело посміхнулись.
— Тричі сидів,— сказав Костриця.
— Сяде й вчетверте,— байдуже зауважив Глушко. Він люто ненавидів колишніх зеків, особливо тих, котрі прямо у вічі дивляться і мовчать, немов дорікають йому: бач, і ми люди, і нас поважати треба...