Завантаження
Осип Маковей, "Вуйко Дорко"
ВУЙКО ДОРКО
Зеленим лісом, що купався у проміннях весняного сонця, переїздив грюкочучи залізничний поїзд, полохаючи безжурні пташки, що на гілках дерев своїм щебетанням величали чарівницю весну.
В переділі вагона третьої кляси сиділи двоє: один із них мав з тридцять кілька літ, другий був значно молодший.
— Яким любим холодком повіяло з лісу! — говорив
молодший.— Отут би тепер перебути весну, а не в столиці. Правда, пане директор?
— Авжеж! — відповів пан директор.— Що ж робити, коли годі?..