Завантаження
Дмитро Макогон, "Наймит"
НАЙМИТ
У дрантивій сердачині, підперезаний грубим мотузком, йшов він широким шляхом і слабими ногами боровся зі снігом. Сильний вітер дув йому в плечі і підпихав його наперед. То було його щастя. Вже сотий раз дякує йому за поміч.
— Дякую тобі, вітрику-легінику, дякую тобі* що хоч ти підпомагаєш старого.
По хвилі:
— І не такі старі літа, відай, лише п'ятдесятка на плечах, а сили вже нема. Розніс її по селах, геть розніс. А все по панах і по дворах. Сорок літ служив у них, та й чесно служив...