Завантаження
Катря Гриневичева, "Над ставом сільое"
— Панотчику, рідненький...
— Тікайте в той дух, не торочіть пустого! (Священик ззирався на боки ніби злодій...)
Шубовснуло їх з десяток у церков, а там — на сухі, затишні хори. Радесенько простелювали на долівці нагріті собою кожухи і з міццю кутали дітей, червоних, як сукно. Міркували пошепки, задихано:
— У столярні нічого вже не тешуть — одні трумни.
— Кір бризнув тяжкий.
— Десь там тепер розтікаються по бараках, гонять в окулярах, а ми... слава Богу...