Завантаження
Володимир Винниченко, "Промінь сонця"
Оповідання
Поручик Сидоркевич ішов побіч взводу солдатів, подивлявся на двох "вольних", яких оточували багнети рушниць, і неодступно думав одне й те саме: чому той високий так покірно йде? Менший, коли його виводили з тюрми, кусав принаймні руки солдатів, лаявся не гірше самих солдатів, опинався, верещав. Йому мусили зв'язати руки, затулити ганчіркою рота й бити прикладами в спину, щоб ішов.
Сього поручик Сидоркевич розумів і, будучи на його місці, робив би те саме, а то ще й гірше...