Завантаження
Іван Липа, "Очі завидющі, руки загребущі, ніс за вітром"
Жив на світі чоловік. Жив собі, нічим не клопотався та все витрачав батькову спадщину. А як уже нічого ні в коморі, ні в хаті не зосталося, і почав він з голоду пухнути, аж тоді задумався.
Став думати-гадати, як би йому розбагатіти. Думав-думав та й каже своїм синам (а в нього було аж три парубки, що злазили з печі хіба попоїсти).
— А що, діточки, як я візьму горбу та піду по милостиню? Може ми й розбагатіємо?
Сини й відповідають:
— Ай справді буде добре!..