Пироги лежали на шафі, і, щоб їх дістати, Ромко приставив табуретку. Сашко, Толик і Дмитрик притихли й вичікувально дивилися на Ромка. А той з висоти озирнувся на них і побачив тільки їхні очі — великі цікаві очі. Він перестав навіть думати про те, що до хати може хтось ввійти, а тоді буде йому не з медом. Ромко припіднявся навшпиньки, засунув руку в сито, взяв пиріг — і в цю мить хтось із хлопців ахнув. Ромко злякано й рвучко обернувся, глипнув у вікно, але там нікого не було. Тоді він перевів погляд на хлопців. Сашко і Дмитрик стояли непорушно, тільки очі їхні захоплено обмацували Ромкову руку з пирогом, а Толик винувато й улесливо посміхався.
— Ти чого? — спитав Ромко.
— Я ще не бачив такого пирога,— відповів Толик, чухаючи потилицю, хоч вона й не свербіла.
— Якого?
— Такого білого.
— А-а-а,— протягнув Ромко і ще міцніше затиснув пиріг у руці, наче боявся, що хтось із хлопців вихопить його. Йому стало жаль отак задарма роздавати пироги — він і сам удосталь не наївся, бо мати напекла їх на свято, а свято має бути аж позавтра.
Ромко заховав руку за спину і спитав Толика:
— Хочеш?
— Хочу,— випалив Толик і, перевівши подих, проковтнув слину.
— А ти мені що даси?
— Ту велику гільзу, яку ти просив.
— Добре,— сказав Ромко.— На!
Толик весело ухопив пиріг, похапливо й жадібно відкусив шматок.
— Тут не їж! — наказав Ромко.— Сховай і стеж за вікном! — він зачекав, поки Толик сховав надкушений пиріг за пазуху, і знову потягнувся до сита.
Витягнувши із сита другий пиріг, Ромко звернувся до Дмитрика:
— А ти мені що даси?
— А що я тобі дам? — знизав плечима Дмитрик.
— Перо даси?
— Яке перо?
— А те, з пружинкою.
— А я чим писати буду?
— Тобі батько зробить друге.
Десь півтора року тому, коли фронт проходив через Верхівку, наші збили за селом німецького літака і уламки його валялися там ще й досі. Батько Дмитрика з одрізаною до коліна ногою нещодавно повернувся з війни додому, а що був майстром на всі руки, то з уламків того літака виробляв усякі штуковини. Навіть шкільні пера. Щоб чорнила на перо набиралося більше, Дмитрик уже сам із тоненького дротика зробив пружинку, вклав її у жолобок пера і прив'язав кінчиками до шийки і дзьобика. Ого, таким пером як умочиш у чиєсь чорнило, писатимеш пів-уроку!
— Ну, то даси перо? — перепитав Ромко.
— Як тато зроблять друге, то дам.
— Тримай!
Дмитрик одразу ж сховав пиріг за пазуху.
Тепер черга дійшла до Сашка, і йому ніяково було самому тримати очі на Ромкові, бо Толик і Дмитрик весело зазирали один одному в пазухи, їм не терпілося на вулицю.
— А ти? — Ромко подивився на Сашка.
— В мене нічого нема,— тихо і жалібно промовив Сашко.
Ромко подумав якусь мить і спитав:
— На балалайці даси пограти?
— Дам,— пожвавішав Сашко.
— Додому?
— Додому не дам, бо то балалайка Іванова, і він ходить з нею на вечорниці, а як тобі дам додому, він мене налупцює.
— То я тобі й пирога не дам,— вимовив Ромко, сподіваючись, що в такий спосіб Сашко погодиться дати йому балалайку додому.
Сашко зашарівся, опустив очі додолу, прикусив нижню губу й рішуче ступив до дверей. За ним поспішили Толик і Дмитрик.
Ромко такого не чекав. Він зістрибнув із табуретки, поставив її на місце і з пирогом у руці вискочив надвір.
Сашко з опущеною головою виходив із подвір'я на дорогу. Ромко підтюпцем наздогнав його, взяв за руку:
— На, бери!
Сашко висмикнув руку й пішов далі.
— Бери задаром! — Ромків голос пом'якшав.— Думаєш, я шкодую?
— Відчепись! — із притиском сказав Сашко.
Тоді Ромко забіг Сашкові наперед і хотів запхнути йому пиріг за пазуху, але той різко відхилився вбік.
Зупинившись, Ромко гукнув:
— Візьми, чуєш? Пиріг із пасльоном. Ти ще не знаєш, який він солодкий!
Але Сашко простував далі.
Ромкові стало прикро до сліз.
— Я його все одно назад не понесу,— кричав він Сашкові у спину.— То твій, чуєш? — до Ромкового горла підступав якийсь давкий клубок. — Дивись, я його отут кладу. Чуєш? — він поклав пиріг на траву й рушив до свого подвір'я.
Толик і Дмитрик, що хутко впорались із своїми пирогами, стояли біля колодязя й зацікавлено спостерігали за своїми друзями.
Ромко озирнувся назад.
Сашко вперто віддалявся, не оглядаючись. А між ними білів на траві пиріг, начинений пасльоном.