13
Л-НАНТИК входить:
— Приказано зайти. Я слухаю (дивиться на Сашка побожно, захоплено).
САШКО тормосить чуба, напружено думаючи:
— Так... Об'яви їм всім, що вони будуть розстріляні. Судитиме заочний трибунал.
Л-НАНТИК:
— Єсть!!, (про себе) — Весела роботка!! Ех (підморгує на Сашка), молодий та, видать, ранній. Дійсно — "Чудо двадцятого віку "!! (Виходить).
14
САШКО:
— Ех-ма, ти Колима!.. Ух, здорово получається... А тоді ми їх всіх приговоримо до розстрілу. Хай потіпаються. А тоді помилуємо, проголосимо амністію — і в армію!!. Сформуємо свою армію! Генерал є!.. Всіх туди. Хай кров'ю "іскуплять" свою провину... Та я-як двинемо!!. Я-як ударимо!!! Та як прийдемо у свій Київ!.. Німців і всіх інших заженемо на піч. Прийдемо у Київ і, брат, таку свою республіку зробимо! Свою!!.
Хто на Колимі? — додому!.. Оддихай!
Хто на Соловках? — додому!..
І Печори... І з Котласа!.. І з Мурманська... І Сєвлаг... І БАМЛАГ... І ДАЛЬЛАГ... І ВОСТСИБЛАГ... І... і... і... і... Ой-йо-йо-йо!!!
А Хамулу неодмінно повісимо. Ху-у!. Здорово виходить!
А дядька Данила зробимо начальником нашого ГЕПЕУ! Він їх усіх порозколює, та хіба ж так! Ге!... Що ми, — даром вчились? Ух! Держись, Сашку!..
(Гарячково ходить по кімнаті, торсаючи чуба, збиваючи шолом то на лоб, то на потилицю).
Швидше б тільки!
(Підходить до дверей нетерпляче. Відхилив. Владно):
15
Л-НАНТИК вскочив:
— Слухаю!
САШКО:
— Доставити сюди спирту або горілки. Побільше!
— Літр? Два?
— Відро!.. Два!.. Три!..
— Там стоїть цистерна. Ром, кажуть.
— Набрать з цистерни... І побільше шклянок!
— Єсть!... (вийшов, знизуючи плечима здивовано).
16
САШКО:
— Чорт!.. Ех, якби це мені пару наших хлоп'ят! Наших з Колими!
ДАНИЛО — дивиться на машинку, зітхнув, кутається. Щось мурмоче...
САШКО:
Спіть, спіть, дядьку Даниле! Спочивайте. Бо впереді ділові..
(Але Данило починає перекладати машинально папери — сюди й туди, і назад, ворушить губами).
17
Лейтенантик і два стрільці — підпилі трохи — приносять троє
відер з питвом і повен поділ шинелі шклянок. Виставляють все на підлозі, на вікнах, на столі.
САШКО про себе:
— Хе. Понализувались, як блощиці. "Родіну" проп'єте. (До лейтн.) — Ну, ви їм оголосили?
Л-НАНТИК:
— Так точно, оголосив!
— Багато їх там?
— Як на Луб'янці за Єжова!..
— Добре. Ну й що? Небійсь паніка?..
Л-НАНТИК усміхається:
— Та є трохи...
САШКО: — добре... А тепер — ведіть їх сюди... Ні, не всіх, не всіх, л самих старших, різних начальників. Всіх, которі дезертири. Та підсилити конвой, щоб не розбіглись. А як приведете, конвой лишите навколо штабу на варті.
Л-НАНТИК — Єсть! (і підморгнув) — В НКВД не розбіжаться. Ходять, як овечки. Смирні-і... (вийшов).
Сашко розставляє два стільці обабіч Данила. Підтягає кулемет і ставить збоку. Бере великий, списаний кимось папір і кладе на стіл. Зробив репетицію мімікою, ставши у позу, як то він читатиме вирок Потім взяв відро і поналивав у всі шклянки горілки, розставивши їх рядочком на лаві. За дверима:
"Увага!!" — брязкіт зброї, клацання закривок.
Сашко зайшов за стіл і став лицем до вікна. За дверима: — "РУКИ! РУКИ ЯК ТРИМАЄШ!?!" — Сашко машинально заклав руки за спину по-арештанські і похопився:
— "От, чоррт!.. (Покрутив головою). От школа!!."
Відчинилися двері. Вскочив ляйтенантик, а за ним ТИП з купою написаних паперів. Потім почали входити черідкою, схиливши голови, із закладеними за спину руками "арештанти". Перший — Капелюх, потім Хустка, а за ними інші. Чоловіка з 15-ть.
Стали, як вівці.
САШКО, витримавши довгу павзу, обернувся. Всі ще нижче опустили голови.
ДАНИЛО гарячково листає папери, вшнипивсь в них маніякальним поглядом.
САШКО:
— Гм... Я бачу, що ви вже всі вмерли.
ТИП розпучливо:
— А... а Я?!... (трусить паперами і робить знаки).
САШКО:
— І ти.
ТИП простягає папери, трусячись:
— Але ви прогляньте... Ви прогляньте... (Хапається за голову). — Як же це?..
САШКО:
— Знаю. (Взяв папери недбало і поклав їх на стіл) — А так:
— Мурин зробив своє діло — мурин може йти геть... Така твоя доля. (До всіх). Хто є тут командири і всякі начальники — прошу піднести руку. (Всі мляво підносять руки до гори). Добре. Руки на місце... (Зітхнув). А тепер — вип'єм за ваше здоров'я. Ну-ну... не тремтіть. Більше смерті нічого не буде. Беріть он — пийте он.
(Ніхто не рухається. Сашко сам взяв дві шклянки і підніс Капелюхові й Хустці. Зробив знак лейтенантикові, — той швидко роздав шклянки всім іншим. Сашко, глянувши на Данила, що гортав папери):
— Товариш генерал частує вас і бажає вам всього найкращого. Ну...
(П'ють, деякі цокаючи зубами).
Л-НАНТИК потішає:
— Ну-ну. Уявіть собі, що впала бомба і вас вже немає, а це ви п'єте надурняк.
САШКО:
— Авжеж... (Заходить за стіл і урочисто бере папір).
Л-НАНТИК в двері і до всіх:
— Увага!!!..
САШКО:
— Ну, от... (і карбуючи слова) — Іменем військового польового трибуналу — вас усіх приречено до розстрілу!.
(Хтось упустив шклянку. Хтось захлипав стримано, істерично. Хтось застогнав).
САШКО:
— Гріхи ваші великі й незчисленні!.. Але... (подивився на Данила. Потім скрутив папірурурку і видобув сірники. Підпалив.)
— ... Генерал приказав вас помилувати... Під свою відповідальність... К чорту такий трибунал... Ми хочемо!...Ми віримо... що...
(Всіх вибито з рівноваги. Капелюх хапає ротом повітря, щось хоче сказати й не може сказати. Хустка кидається до нього обійматись. Хтось плаче).
САШКО запалившись і стукаючи кулаком по столу:
— К чорту такий трибунал!!! І такі порядки!!. Ми... Ми... (Хтось крикнув — "Ура!.. " Всі підхоплюють:— "Ура-а!!!.. "Лише лейтенантик розгубився, а потім теж кричить з усіма "Ура!"хапає відро і наливає —шклянки. В нього віднімає відро Капелюх і сам наливає тремтячими руками та роздає. На його знак всі враз стають по-військовому в три лаві, роблять "струнко", позір на Капелюха... але слово забирає Сашко).
САШКО — вхопивши шклянку і скочивши на стілець:
— Годі!.. Досить страждать! Досить позорища, яке ми бачили і — самі творили!..
Ми вам проголошуємо амністію!!. І прощаємо всі ті тяжкі гріхи, в которих ви призналися...
А за це ви мусите доказати, чого ви варті!.. — Ми вас приймаємо до армії. Але не до тієї, що утікає, а тієї, що настапає! Що мусить наступати!!. Ви мусите скупити свою провину перед нашим народом... І всі мусять скупити провину... Особливо ті, що втікли вже до Уралу... Генерал вас поведе! До перемоги над усіма ворогами, і ви мусите бути сліпо йому віддані і вірні...
КАПЕЛЮХ кричить:
— Ура-а!!. Ура генералові!!.
(Всі підхоплюють. Сашко диригує тими вибухами гістерії).
КАПЕЛЮХ:
— Ах Боже мій!... Ах Боже мій!., (зворушено кидається до всіх, плаче) — В перший раз!.. В перший раз бачу СПРАВЕДЛИВЕ НКВД!!. Це ж мій друг!.. Це ж мій друг!!. Наконєц-то із нєго показался человєк... Ур-р-ра!!. (Істерично). Чєловєк вєдь!!!.. Урра!!.
ГОЛОСИ:
— "От генерал!" "У вогонь і в воду!..." — " Ми за нього У вогонь і в воду!!." — "Веди нас!.." — "Клянемось!!" — "Ура-а!!".
САШКО в захопленні розмахує руками і від щирого зворушення нічого не може сказати...
ГОЛОС:
— Музику!!! (Хтось ухопив гармонь і урізав "Туш". А потім зразу "ЯБЛУЧКО")
ГОЛОСИ:
— Місця!.. Дайте місця!!. (Вихоплюється два танцюристи танцюють "Яблучко ". Люди п 'ють горілку, черпаючи її шклянка. з відер. Хтось сів на кулемет, уже підпивши, і приляпує руками Інші теж приляпують. Сашко притупує, не витримує).
САШКО:
— Ех! Хіба ж так!!. (Скидає шинелю, танцюристи дають місце)
— Хай живе наша армія!!.
(Сашко танцює "Яблучко" по-моряцьки, під загальні вигуки захоплення).
19
В розпалі танку вскакує стрілок і мельдує, засапавшись:
— Впіймали Летючого Голландця!!.
САШКО танцюючи:
— Помилувать!!.. Всіх помилувать!.. І до нашої армії!!.(До музики): Піддай. Полундра!..
(Стрілок виходить, а за ним вибігає ЛЕЙТЕНАНТИК. По хвилі вскакує назад).
Л-НАНТИК мельдує весело, на всю горлянку, покриваючи музику:
— Так що прибув наш начальник штаба з усім гамузом. І начальник особого відділу з танковим дивізіоном!
(Замішання).
... Розшукують нас, розшукують товариша генерала-(Дурнувато-радісно) — і знайшли-и... Ідуть сюди...
САШКО завмерши на півколіні, ніби громом ударений:
— Що!. Га?!
ГОЛОСИ за дверима:
— "Пропустіть..." "Пропустіть..."
Вступає СТРІЛОК — мельдує:
_ Летючий Голландець!.. (Додає) — Которий помилуваний...
ДІВОЧИЙ ГОЛОС за дверима:
— Де Він?.." (слідом за тим вступає ОКСАНА в бойовій уніформі танкіста, озброєна гранатами і пістолем. Козиряє до всіх, кинувши байдуже — "Летючий Голландець" — І когось шукаючи очима). Де Він? Я його мушу бачити... Я хочу бачити першого справжнього генерала! нашого ... Мого генерала... (І раптом завмирає, вглядівши САШКА й ДАНИЛА. Вражена):
— Сашко?!?. Данило?!?... Боже мій!... (Мацає голову) — Що це?!. Бомбить?!? Га?!.
Замішання. Здивування. Вибухи обурення...
ГОЛОСИ:
— Афьора!!. "Аферисти!!"
— "Пугачов!"
КАПЕЛЮХ вражено, аж присів:
— "Ето какіє-то хохли-и-и!.. (вибухає наглою люттю). Самозванец!.. Самозванец!.. (Б'є себе по лобі і знову присідає). Ха-а... Да вєдь ето же какой-то ПЄТЛЮРА-а-а!!!
(Хтось спантеличено підхоплює, покриваючи всіх):
— ПЕТЛЮРА!!. ПЕТЛЮРА!!!.
ХУСТ КА і багато хто радісно:
— Га!!? Що!?!
— Де ПЕТЛЮРА?.. Де ПЕТЛЮРА?..
— Ху-у... Нарешті!.. Ну, слава Богу!..
Вскакує стрілок і мельдує, повернувши лице до відкритих дверей. Всі завмирають.
— Начальник штаба і...
НАГЛА АЛЯРМОВА СИРЕНА І КРИК ЗА СЦЕНОЮ:
— "Самольоти!!!!. Бойова ескадрилья!.. Курс на нас!!! ЗАХОДЯТЬ НА БОМБЬОЖКУ!!! Спасайся-а!.. (Сірена реве) —
Півхвилини на схорон!.. (В тон входить рев літака, що десь пікірує. Сірена реве, і в її шумі нагло починають рватись
бомби. Сперш здалеку. Ближче... Ближче... швидким наростаючим темпом. Паніка).
КРИК:
— Лягай!!! (Але ніхто не встиг) —
Страшний вибух! Струс. Дим. Сполохи блискавок. Темрява. Гул бомбардування, що віддаляється.
(Пауза).
САШКІВ ГОЛОС — мечеться в темряві:
— Товаришу генерале!.. Дядьку Даниле!!. Ой, дядьку Даниле!.. Та дядьку ж... Де Ви?!
(Мечеться і зупиняється на авансцені. З розпукою і жалем):
— Х-ху-у... Чорт!.. ЗА МАЛИМ НЕ СТАВ МАРШАЛОМ!
Перша завіса.
III
ГОНТ. Синє світло. Попри завісу пробігає САШКО, схопившись за оглушену голову:
— І книгу загубив...