Зовсім не вигадані пригоди зоряних малюків астропундиків

Ця захоплива фантастична повість неодмінно зацікавить юних читачів, яких приваблюють космічні подорожі і таємниці неосяжного Всесвіту.

Загадкові астропундики — це малі зоряні прибульці, які полюбляють відвідувати Землю. Троє космічних мандрівників: Літик, Гравик і Магник — потоваришували на Землі з дядечком Олесиком, який дуже цікавиться космосом і навіть сам одного разу побував у космічній подорожі. Астропундики ще зовсім малеча, вони частенько пустують і бешкетують. Звісно, малюки інколи потрапляють у халепи та ризиковані ситуації. А дядечко Олесик, як справжній друг, завжди приходить їм на допомогу.

Як і всі діти, зоряні дітлахи навчаються, пізнають і досліджують Усесвіт і його закони. Навчання у космосі відбувається у вигляді цікавої космічної гри. Астропундики мандрують Усесвітом, відвідують планети і знайомляться з їхніми мешканцями. За завданням навчального центру вони вперше потрапили на Землю і наша планета їм дуже сподобалась. Відтоді вони прилітають тільки з мирними намірами і залюбки спостерігають за її дивовижним світом.

Своїми враженнями від мандрівок астропундики діляться з дядечком Олесиком та його друзями: котиком Тимком і папугою Лірчиком. Подорожі на незнайому планету — ризиковані і сповнені різних пригод. Тому астропундики дотримуються секретності, щоб випадково не потрапити в поле зору науковців із космічних агенцій, зацікавлених прибульцями з космосу.

На основі нереальних подій.

МАЛЕНЬКИЙ КОСМОНАВТИК

Я думав – це мені наснилося,

Привиділося уві сні,

Примарилося, причудилося,

А виявляється, що ні.

Не лялька, не строкатий клаптик.

О, ні! В помешканні моїм

Стоїть маленький космнавтик:

Шолом, скафандр – усе при нім.

Уважно дивиться на мене.

Вивчає. Думає. Мовчить.

І світло блимає зелене,

Й космічна музика звучить.

БЕЗ ПОПЕРЕДНІХ ДЕКЛАРАЦІЙ,

БЕЗ ПРОТОКОЛІВ про візит,

Аж ось – КОНТАКТ ЦИВІЛІЗАЦІЙ!

ПОРТАЛ У ПАРАЛЕЛЬНИЙ СВІТ!

Григорій Фалькович.

Частина 1.

Про дядечка Олесика та його друзів астропундиків

Дядечко Олесик інколи жартома каже, що в нього світла голова. Це так він натякає на те... Ні, не на те, що він дуже розумний, а на те, що на самій маківці його голови, серед коротенького, ніби кимось висадженого рівненькими рядочками, волосся, є гладенька кругленька світла галявина. Це не що інше, а справжній посадковий майданчик, точніше, зоредром для справжнісіньких космічних прибульців.

У буденний час дядечко Олесик зовсім не думає про них і навіть не згадує.

Але коли вони зненацька вирішать навідатись на Землю, маячки на його зоредромі одразу відсвічують і блимають яскравим блиском. Таким чином вони подають сигнал у космос і сповіщають про те, що посадку дозволено. І тоді дядечко Олесик терпляче чекає на своїх маленьких зоряних друзів астропундиків.

Дядечка Олесика зовсім не дивує, що астропундики прилітають саме до нього. А до кого ще їм прилітати? Просто він дуже товариській і з ним завжди можна поспілкуватись на різні космічні теми.

Троє невеличких, трохи кумедних на вигляд і дуже непосидючих астропундиків: Літик, Магник і Гравик — завітали на Землю з далекого сузір'я Альмагест, яке ще називається Ліра. Зірки їхнього сузір'я заховані в космічному просторі серед неосяжної безлічі інших зірок. Їх рідне сузір'я губиться в мареві нічного неба і його видно із Землі тільки в дуже ясну зоряну ніч. Щоб знайти дорогу додому, зоряні мандрівники користуються астрономічним навігатором, яким обладнано їхній гіпер-швидкісний зорехід. І їм неодмінно доводиться заправлятись енергетичним пальним на Землі, аби долетіти у зворотний бік. Для цього їм достатньо під'єднатися до сонячної батареї, встановленої на даху будинку дядечка Олеся.

Астропундикам подобається подорожувати у Всесвіті, особливо гратися в різні космічні ігри та розважатися. Їх улюблена справа — порушення базових налаштувань та інструкцій на їхньому супер-сучасному зореході, коли все виходить з-під контролю, а інколи навіть летить шкереберть.

Тоді настає їх зоряний час для несподіваних витівок, карколомних пригод та непередбачуваних подій у межах досяжного і тимчасово недосяжного космосу.

Управління новітнім зореходом налаштоване і повністю контролюється Штучним Інтелектом. Але троє невгамовних астропундиків усе одно примудряються утнути якусь витівку, через що Штучний Інтелект просто "плавиться", починає ліпити одну помилку слідом за іншою і з розпачем на деякий час відмовляється керувати зореходом. А малим зоряним розбишакам тільки того й треба. Вони страшенно радіють і шаленіють від чудової нагоди вислизнути з-під контролю суворого Штучного Інтелекту і розважитись. Адже саме тоді трапляється щось неочікуване, цікаве і смішне.

Сьогодні вони не прилітали. Можливо у них інші плани, а може ще й прилетять, хто їх знає...

Зазвичай астропундики прилітають на Землю не у справах, а навпаки: на відпочинок, коли їм хочеться трішки відволіктись і "перезавантажитись". Інколи вони просто тікають на Землю на декілька діб, аби побити байдиків. Завдяки неймовірно неосяжному Всесвіту, де відстані такі величезні і безкінечні, а час такий безмежно-довгий і тривалий, декілька днів подорожі в якійсь секретній справі — це так само, що краплинка в морі: абсолютно мізерний термін. Ніхто й не помітить їх тимчасової відсутності на зореході, нікого й не здивує їх затримка чи запізнення.

Астропундики взагалі ніколи не запізнюються. І ніколи нікуди не поспішають. Тому що космічні справи зовсім не такі, як земні. Космічні справи — це не море роботи, яку треба встигнути виконати до вихідних. Космічний ритм уповільнений, хоча й усе вирішується блискавично швидко. Будь-яку відстань можна здолати за одну мить, будь-яке завдання можна зробити подумки за лічені секунди. Що завгодно може відбутися будь-де у Всесвіті, треба тільки того захотіти, і ніяких тобі дедлайнів-реченців та зайвої метушні.

Володіючи надсучасними і досконалими технологіями, де все автоматизоване і підпорядковане силі думки, астропундики легко і швидко виконують будь-яку роботу, мандрують і досліджують Галактику.

Звичайно, астропундики, як і всі діти, вчаться. Крім обов'язкової космічної мови, вони вивчають думки, тобто вчаться спілкуватися за допомогою думки. Для цього їм не треба говорити вголос, а достатньо просто читати думки інших і передавати свої думки на відстані. Під час обміну думками чутно неголосне пікання їх чутливих антенок, які вловлюють надіслані сигнали. Коли думок багато і вони метушаться в голові, у них можна легко заплутатися. Особливо, коли змішуються докупи розумні і безглузді думки. Часом можна втратитити якусь важливу думку, або не вловити чиюсь блискавичну думку або блискучу ідею. Астропундики вчаться керувати своїми думками, постійно тренують силу думки і вдосконалюють уміння читати думки інших. Вміння думати і міркувати дуже важливе, адже розумне життя в космосі — це не просто балачки чи чиїсь вигадки.

Життя зоряних малюків надзвичайно цікаве, сповнене фантастичних відкриттів і дивовижних вражень. Вони тільки розпочали пізнавати і вивчати Всесвіт, а космічна наука виявилась настільки захопливою, що нудьгувати їм просто ніколи. Словом, астропундики люблять вчитись і прагнуть нових знань. Але, як справжні бешкетники, вони залюбки використовують будь яку-можливість, щоб трішки розважитися, забути про навчання та завдання і просто побавитись, так само, як робить у дитинстві більшість землян.

Вас, мабуть, уже цікавить, які на вигляд ці загадкові астропундики. Так от, це невеличкі космічні хлопчики, симпатичні і напрочуд схожі між собою, ну приблизно так само, як близнюки. На перший погляд зоряні малюки здаються майже однаковими і їх навіть важко відрізнити один від одного. Поки ви добре не пізнаєте їх, можна легко переплутати, хто з них Літик, Магник чи Гравик. Та ще й одягнені астропундики в однаковісіньку новеньку форму для космічних польотів. Їхні сріблясті мембранні костюмчики чудово підтримують мікроклімат. На голові в них круглі прозорі скафандри, які дуже нагадують скляні льодяні капсули, котрими ожеледь вкриває взимку ягоди горобини. З їхніх дивних головних уборів стирчить по дві вистромлені вгору чутливі антенки, які вловлюють думки і різноманітні сигнали. Астропундики напрочуд розумні і метикуваті. Це одразу видно, якщо подивитися в їх ясні розумні очі. Зоряні дітлахи здатні добре і швидко міркувати, їм усе цікаво, вони допитливі і невгамовні.

Дарма, що спершу вони здаються майже однаковими. Абсолютно однакових астропундиків не стрінеш навіть у Паралельному Світі. Кожен астропундик унікальний, зі своїм власним характером, звичками й хобі: улюбленими заняттями. А головне, вони відрізняються кольором забарвлення своєї аури, яка сяючим ореолом огортає кожного з них. Дядечко Олесь одразу помітив цю їх специфічну особливість. Астропундики випромінюють навколо себе ледь помітне неозброєним оком сяйво: Гравик — зелене, Літик — жовте, а Магник — червоне.

— Ти бач, світяться, наче якийсь зоряний світлофор, — спершу спало на думку дядечку Олесю.

— Стоп! Ну який ще в космосі світлофор? Там же нема ні доріг ні, ані перехресть. У космосі суцільні орбіти, на яких обертаються планети, супутники та орбітальні космічні станції.

— Щось ще, дуже знайоме, нагадують мені ці малі зоряні світлячки…

Точно! Вони світяться, наче червона Комета, жовтий Місяць і зелене Полярне Сяйво!

Гравик, той, що світиться зеленим сяйвом, схожим на вогні Полярного Сяйва, — має рішучу і ризикувату вдачу. Він грайливий, упевнений у своїх силах, має гарну уяву й постійно вигадує всілякі пустощі. В його голові завжди повно блискучих ідей. Для нього утнути якусь витівку, яку охоче підтримають інші астропундики, — це як раз плюнути! Крім цього, Гравик — затятий спортсмен і життя свого не уявляє без регулярних тренувань у тренажарній залі для астронавтів.

Літик, той, що світиться жовтим сяйвом, так само, як світиться Місяць, — привітний і товариський. Він розсудливий, наполегливий і сміливий.