Череда днів похмурих як ніч,
Діставала погода невтішна,
Безпросвітна як морок сторіч.
Холод скрізь пробирав чи то відчай,
Ворушив темні спогади й сни,
Ця зима, як війна, ненаситна,
Безнадійно чекала весни.
Випав сніг – і змінилась картина,
Білосніжна все вкрила вуаль,
Морозець, ясна сонячна днина,
В діамантах засяяла даль.
Сонце всілось як гість на порозі,
Пригріває, лиш висуни ніс,
Сніг порипує в ритм на морозі,
Протопчи свою стежечку в ліс.
А довкола, як в казці, веселі
В білих шапках дерева й кущі,
Сосни крони колишуть зелені
У прозорому небі весни.
Тихо й затишно тут на морозі,
Сніг на сонці іскриться в сто лінз,
Тане лід на ставку в верболозі,
Білий світ сліпить очі до сліз.
Білосніжна перина з сніжинок
Вкрила землю як первісний рай,
Грали в сніжки дорослі дитинно,
Сніговик чатував небокрай.
Розтопились печалі на сонці,
Приховав смуток й бруд білий сніг,
Сніжка біла на теплій долонці
Лишить краплю надії як слід.
18.02.2025