Брату Віктору на ювілей
Босі коні, непідковані,
Серед сяючих отав
Грають гривами шовковими,
А губами веселковими
Лагідно цілують став.
Упиваються туманами,
Поглядають у блакить,
Де шляхами нездоланними
І ярами крутозламними
Буде сонце день котить.
Пожували краплі осені
Із досвітніх берегів.
По стежинах тихих, росяних
У зелено-ніжнім просторі
Дріб копит прогуркотів.
1996