Розлучення.
Розставання.
Розрив.
Що сховано в суфіксі "роз"?
РОЗширення
Доволі часто цей суфікс позначає щось таке, що розділяється, розходиться, розсипається, заполоняючи собою простір. Клітина ділиться, з цього поділу утворюється нова матерія, нове життя. І це завжди болісно, щоб отримати нове потрібно розірватися, розімкнутися, розвалитися. Чоловік і жінка, зʼєднуючись в пару, стають єдиним цілим, зростаються, а при розлученні, коли ця єдність розривається, часто кожен, вириваючи один з одного частини енергетичного мʼяса, відчувають больовий шок, від якого іноді можна навіть померти. Але суттю процесу є те, що відбувається РОЗмноження. З одного цілого ви знову стаєте двома окремими. Тобто чоловік і жінка здатні не лише дати нове життя дитині, але й один одному в деяких певних випадках.
РОЗхвилювати
Змінений емоційний стан. Хвилі роблять воду живою, в болоті нема хвиль. Зміна емоційного стану – це ознака життя. Нам ніколи не буде постійно класно, ніколи не буде постійно затишно чи постійно кайфово, але і не буде постійно тривожно чи фрустраційно, чи страшно. Ми можемо бути різними, в нас є сила, щоб відчувати різні внутрішні стани від РОЗчарування до РОЗговіння, від РОЗпачу до РОЗкоші, від РОЗпуки до РОЗради.
РОЗквітати
Характеризація зміни стану, наприклад, тобто заходити у самий пік своєї життєвої сили, свого найкращого часу, власної зрілості, злиття з метою свого життя стати тим, ким по вищому задуму ти мав стати, пік найвищої насолоди і найчеснішого злиття з життям.
Я пережила в своєму житті два розлучення, це були абсолютно два різних досвіди, та кожен з них змінив мене. Звичайно, я воліла б, щоб в моєму житті цього ніколи не було, бо завжди мріяла про велике кохання і милувалася старенькими людьми, які за ручку ведуть один одного до точки зборки. Довго не хотіла приймати факт, що інші речі, приготовані для мене, теж можуть бути прекрасними, бо найбільшу цінність бачила з Злитті, а не РОЗділенні.
Розбалансування, яке я пройшла при розлученні, розслабило мене в наслідку, а саме розслаблення для жінки є цілющим.
Саме в розслабленні жінка може насолоджуватися життям, саме у вдалому поєднанні усіх РОЗ я змогла розбитися сама в собі цілющими потоками. Не кожній жінці потрібно цей суфікс таким чином пізнати, цей досвід, як і будь-який інший, знаходить свого втілювача, як інструмент, не більше.
Жінка потребує чоловіка
Дуже довгий час таке таке твердження керувало напрямком мого життя. Примушувало почуватися неповноцінною, коли його не було, або приховано зверхньою, коли він зʼявлявся. Колись давно в якійсь соціальній мережі я прочитала фразу "з чоловіком у жінки може бути дуже багато проблем, а без чоловіка лише одна – знайти", це мені дуже відгукнулося. З чоловіком і справді добре.
Першого чоловіка я зустріла у свої девʼятнадцять років. Ми познайомились на вулиці, я і Люба йшли з моря, вони теж. Мені тоді дуже подобалась Avril Lavigne, а він був її фанатом, тож питання "що ти любиш слухати?" було для нас обох доленосним. Крім того я була чимось на неї енергетично схожа, довге пряме волосся, пробіл посередині, великі дитячі очі, дух бунтарства, хто памʼятає перший її альбом Let go, той зрозуміє про що я.
Через два дні ми уже сиділи на морі і цілувалися, він нюхав моє волосся і казав, що воно пахне чимось рідним.
Ті стосунки не були здоровими, хоча б тому, що я дуже швидко впала у співзалежність. Але це можна виправдати віком, про нормальне поступове зближення між партнерами я вперше почую тільки через двадцять років. Ми жили за чотири квартали один від одного, я з батьком на третьому поверсі старого дому з скрипучими сходами, а він на другому теж старого тільки з міцними залізними з двору. Я приходила до нього завжди, коли він запрошував, а це було доволі часто, піднімалась тими сходами і тихенько стукала у вікно. Але були дні, коли він не запрошував і я втрачала спокій, відразу малювала собі картини, в яких зʼявлялась інша дівчина, краща, розумніша, талановитіша.
Памʼятаю вечір з батьком у парку, де він пояснював, що хлопець не може так швидко перейти з одних стосунків у інші і швидше за все він просто зайнятий, але я жила своїми скаліченими уявленнями про життя і просто скльовувала свої мізки півником. Потім я почала ходити і тоді, коли він не запрошував. Так тривало рік, чи хотів він так часто мене бачити, чи це було просто зручно, я, на жаль, уже ніколи не дізнаюсь. Я шукала в його поведінці будь-які слова чи дії на підтвердження своєї значущості для нього, а чи подобався він мені взагалі було другорядним питанням. Принаймні він точно був для мене приємним і я могла відчувати поряд якийсь омріяний для дівчини спокій. Памʼятаю це відчуття, коли він грає в компʼютер, а я лежу на колінах, поглинута відчуттям наповненості та задоволення.
Я дуже ревнувала його до Avril Lavigne, одного разу, після скачаного тисячного її відео, мене порвало на шматки оте порівняння її з собою, як мені тоді відчувалось не на мою користь, і я виносила йому мозок пів ночі. Мені так соромно зараз за себе, розумію, яким абюзером тоді була. Я ревнувала його також до колеги по роботі, яку він називав Слонова нога і взагалі до всіх жінок, які зʼявлялись на горизонті. Якщо бути повністю чесною, то не лише до жінок, але й до друзів. Мені не подобалось, як його друзі сприймають мене. Я була дуже невпевнена в собі, не знала, що мені подобається, погано одягалась, шкодувала грошей на догляд, не знаю, як так сталось, що ці стосунки тоді взагалі збереглися. Хотіла, щоб він зробив мені пропозицію, а він не робив і я почала цього вимагати, уже не памʼятаю, які слова були сказані і на які точки я давила, але освідчення сталося. Точніше не так, освідчення як такого не було, але якимось чином ми запланували наше весілля. Ми обирали красиву дату, мені завжди подобалась вісімка і обрали 08.08.09. Через сім років у цей день я почну народжувати свого першого сина, а закінчу вночі уже девʼятого.
Мені було шкода грошей на сукню, яку б я вдягнула лише раз і я вирішила купити щось універсальне. Але універсального не було і за два дні до весілля в мене ще не було одягу. Але потім я йшла по вулиці, де ми жили, мимо весільного салону і побачила оголошення про здачу суконь в оренду. Не було чого втрачати і, зайшовши туди, виявилось, що певні сукні з вітрини, які забруднилися, вони віддають дуже дешево. У мене зʼявилась справжня весільна сукня, щоб прожити цей момент. Його мама, з якою в мене і досі збереглися чудові стосунки, допомогла її випрати.
Я запросила двох своїх тернопільських коліжанок, а одна родичка порекомендувала кафе від своїх знайомих на березі моря і нам зробили гарну знижку. Друг мого нареченого влаштував шарову фотосесію. Моя хресна привезла гроші, які ми теж вклали у весілля. Якраз тоді вона розповіла мені про смерть моєї подруги з глибокого дитинства Іри М.
Мені так дивно згадувати зараз все це, бо з другим чоловіком я викреслила всі ці спогади зі свого життя, щоб не зробити йому часом боляче. Я відрізала і викинула без жалю у смітник величезний шмат себе і мені досі ніяково це все пригадувати.
Моя друга свекруха так ніколи й не дізналась, що вона була для мене друга.
Всі фото за сім років спільного життя залишились в мого першого чоловіка, я хотіла їх забрати, але спочатку мені це було просто непотрібно, а потім в мене уже спрацьовувала заборона на такі зустрічі, заборона при чому внутрішня, від себе самої, бо що може завадити дорослій самостійній людині робити те, що вона хоче, тим паче, якщо це бажання – повернути собі власні спогади. Але я без жалю позбавила себе на це права.
Я погано памʼятаю своє весілля, я не була тоді дуже щаслива, хіба що відчувала, що досягла своєї цілі, галочку поставила, старою дівою не залишуся.
Така перспектива лякала мене страшно ще зі школи, і за відсутності черги кавалерів під моїми вікнами, здавалась мені дуже реальною довгий час. Мені дуже шкода зараз, що я не цінувала той момент з моїм першим чоловіком, що не мала можливості від щирого серця обрати людину, яка обрала мене, я не знаю, може це й було тоді у нас взаємно. Але зараз мені б хотілось повернутися на годину в минуле, навіть знаючи, що ми розлучимося, протанцювати з ним той наш спільний танець молодят, взяти його за руку, подивитись в очі, прожити ще раз дуже щиро той момент, бо ми в житті один одного назавжди залишимось першими, хоча і не коханими.
Не шкодую, що ми розсталися, хоча кілька років по тому я зловила себе на думці, що скучила за ним. Він почав мені снитися і в сні був таким рідним, яким ніколи не був на яву. Дивно все-таки працює людська психіка. Потім я почала згадувати, що між нами сталося і навіть малювати в голові альтернативні сценарії, але однієї безсонної ночі я натрапила в ютюбі на його канал, де він викладає відео про своє життя і згадала. Згадала чому так все вийшло. Просто не моя людина, хоч і досить мені симпатична. Можливо, ми могли б стати хорошими друзями, якби я вірила, що дружба між чоловіком і жінкою взагалі можлива.
Я багато за що йому вдячна. Наприклад, коли виник конфлікт з його мамою, він обрав мою сторону і вдало в той момент сепарувався, чого, наприклад, не трапилось в другому шлюбі з батьком моїх дітей.
В нас не було дітей, спочатку він не хотів, а коли ми активно намагалися це зробити, нам не вдавалось. Він постійно казав мені, що я маю обстежитися, мене це ображало, але я таки пішла, виявилось, що проблема не в мені.
Жінка має пізнати досвід материнства
Якось у мені була дитина.
Я носила її довгих 36 тижнів і на початку 37 в понеділок, коли я вирішила посмажити вранішні млинці, відчула, що на мої ступні вилилось відро теплої води. Так мій син обмив ноги моєму материнству. Я їхала в ліфті з дев'ятого на перший без жодних натяків на перейми, лише з хвилюючим передчуттям і тривогою, що наступна доба буде чимось новим, з болем і надією.
Якось я все не так собі уявляла, мало бути відразу боляче, я мала б кричати і народити, поки ми їхали в ліфті, але жодних змін, крім втрати кількох літрів води з мого живота я не відчувала.