Біле все — й кінця нема...
Обгорнувшись в сніжний спокій,
В місто в'їхала зима.
І взялись цупкі морози,
Завихрило гак, що страх!
Замерзають теплі сльози
На засніжених очах...
А ялинка біля ґанку,
Що на схресті трьох доріг,
Вбрала білу кожушанку
Й заховала ноги в сніг.
Ще й пухнату шапку білу
Соболину, дорогу...
Простояла нічку цілу
У глибокому снігу.
Біля неї вітер плаче,
А вона все жде когось,
Насторожилась — неначе
Має вже прийти ось-ось.
Не прийде, чекати шкода:
Не хотів, а чи не зміг...
А навколо непогода,
Плаче вітер, сипле сніг...