Однак що врешті-решт душі дарує?
Дарує спокій, мир чи рани гоїть,
А може свої втіхи творить.
Він біль лише стулити може.
Та в мить тяжку же допоможе.
Однак свій дух власноруч врятувати маєш.
Бо ти єдиний його краще інших знаєш.
Лиш ти повинен спокій в мить пізнати.
Та голову в пісок же не ховати.
І мужньо біль пройти, як своїми ногами світ.
Залишивши позаду мороку печальний слід.
Можливо час нас і лікує,
Однак сама можливість йти вперед чарує.