Лев, Вовк, Ведмідь, Лисиця
Зійшлись волом ділиться.
— Діли!—Ведмедю каже Лев.— Діли!
У нас ти правдолюб. Твій фах — воли.
— На чверті поділю,— реве Ведмідь мудрящий,—
Всім буде нарівно, чого іще вам краще?—
Та Лева план такий не вдоволив:
— Не те… А як би Вовк ділив?
— Я? Цей шматок — найбільший,найсмачніший —
Тобі, бо ти найдужчий, найславніший;
Ведмедеві — ця частка немала,
Щоб він не мав на мене зла; А стегна ці, мізерненькі, пісненькі,
Хай будуть нам — мені й кумі миленькій.
— Геть! Геть! Ні правди, ні ума!
Ану, що скаже нам кума?—
Кума володарю чолом віддала:
— А я б отак ділити стала:
Насамперед собі оцей задок взяла б,
Що лишиться,— те Леву оддала б…—
Лев посміхнувсь, коротковухий,
І дорогу куму
Під шийкою почухав:
— Хай! Бути по тому!
* * *
Ти не піддобрюйсь, не хвали,
Коли лежать для поділу воли,
А по-лисичому діли!
Тоді тебе охоче будуть слухать,
Під шийкою ласкаво чухать.