Дізнавсь Хома, що на чужім селі
Старенька тіточка подякувала богу.
Не можна не піти не виплакать жалі,
Небіжку провести в далеку путь-дорогу
(Такий із вік-віків порядок).
Та й інше там цікавило Хому:
Казала мати, що йому
Від тітки має бути спадок.
Той спадок казна-що — дійничка,
Але й дійничка не дрібничка,
Коли вона надійно в план стає
І в плані роль відіграє.
"В сусіда є теличка невеличка,
Він дасть теличку за дійничку,
Теличка буде жить,
Рочок перебіжить,
Корівка помудрує,
Бичка мені дарує,
Бичок оформиться в бика,—
Тоді, го-го, не буду драти пішака…"
Аж ось село. Ось тітчина садиба,
І… тітка по двору весела диба.
Лиха тобі мара —
Не думала вмирать стара!
* * *
Ой, не один Хома погану має звичку
Писати в плани тітчину дійничку!