Бідняцького роду.
Треба було везти в млин,
Так нема підводи.
Бідняку не новина
Отакіські речі:
Як нема свого коня.
Так бери на плечі.
Недалечко до млина,
Можна й через кладку.
Син чувала підійма,
Наглядає батько.
Хлопець дужий був юнак,
Та чувал із житом
Тяжкуватий був, однак,
Що ти не кажи там.
До чувалів хоч і звик,
Добре йшло спочатку,
Поки хлопець з оддалік
Не зійшов на кладку.
Помаленьку тупу-туп
По вузькій жердині,
А вже батько його тут —
Помагати сину.
Щойно далі ступить син,
Кладка так і дише:
Обережненько неси,
Щоб чого не вийшло!
От він з берега почав
Посилати ззаду
Сину гарні надзвичай
Батьківські поради:
— От несе! І сміх, і гріх,
І собі на шкоду!
Пересунь чувал набік,
Бо злетить у воду!
Трохи вправо ти подай...
Завше з хлопцями біда —
Будеш ти купаться!
Хоч стріляй йому в чоло,
Наче та стовпина!
Вліво трохи щоб було,
Чи ти чуєш, сину?
Досить, досить! Та не так!
Чуєш, дурню? Годі!
Вправо! Вліво! — І юнак
Стрімголів у воду.
З сина з мокрого тече.
Ввесь чувал залився.
Ну, а батько тут іще
Злісно напосівся:
— Я ж казав тобі давно:
Полетиш одразу, —
Ось пішов чувал на дно,
А все ти, заразо!
-----------------------------------------
Отаку ж, казав поет,
Мав він "допомогу",
Що калікою ледь-ледь
Не пішов з дороги.
Написав. Тремтів, як лист.
Став і світ немилий.
Чує: кажуть — ухилист,
Зразу два ухили.
Кажуть: гне він не туди,
Проти керівництва.
Запобігти чим тоді?
Як оборониться?
Любий критику!
Даруй якось жити в світі:
Керувати — ти керуй.
Та не слід же бити.