Вишні

Олег Коцарев

Я гасаю
У морі каміння
Й не дуже розлогих
Невисоких дерев.
Я хапаюсь за гілки,
Кусаю
Вперемішку із листям
Кусючі сонечка-вишні,
Що гойдаються так соковито.
Я по-своєму щасливий,
Я не засуджую себе.

7 травня. 1999 рік.

Завантажити цей текст

Інші твори цього автора:

Зациклене літо
Інсталяція омели
Насиченість
Убивця
Разом вагатись
Ще 26 творів →

Дивіться також:

Біографія Олега Коцарева