І нічичирк… Отсе ж брехня!
У їй під грудьми уляглася
Та блискавка, мов дитеня.
Чимало хмара та мовчала –
Дитина ще була дурна,
Собі тихенько підростала…
Аж ось вже й виросла вона.
Блискавка заблискотіла
Та навтьоки… Від сього
Хмара грізно грякотіла,
Та не зробе нічого!
Отак не раз бува й зо мною:
Утихомирюсь, не бурчу –
(Мов хмара та перед грозою)
На думці вірші – я ж мовчу!
Аж ось, мов блискавка… Дивіться!
Та думка гарно зодяглась –
Як на Великдень молодиця,
А далі в віршах розплилась…
1839 р.