але мусить на світі так жить, як набіжить,
І тим рогом чесатись, которим достанет —
і будет троха іміть, як робити станет.
Бо убогих повсюду больше єст найпаче,
і правдивая то річ єст, а не іначе.
Багатство кому то бог ісхочет даровать,
іний мало на тоє будет і працьовать,
А іний, хоч през ввесь вік труди полагаєт,
а єднак, побіденник, мало чого маєт,
І день од дня працюєт і не может міти,
тілько мусить, бідний, хоч і не рад, терпіти.
І подобно, то так бог восхотів іздавна,
що поставив чловєка чловєку неравна,
Бо єсли б праве могли всі багатими бить,
то нікому било би і хліба робить.
Ти же, боже, не забудь убогих до конця —
його же милості і ласці немаш конця —
А багатим повели вбогих вспомагати,
а небесним царством рач їм нагорожати,
І автора вспоможи сього як нищетна —
благодать бо і милость твоя неіщетна.