Ще схід дрімає в сизій млі,
А голубий, як льон, серпанок
Затлівсь над скибами ріллі.
Іду. За річкою співають
Десь півні – скрізь такий простір –
І чуть, як верховіттям має
Широколистий осокір.
Підбилась високо зірниця
І гасне, міниться ген-ген –
І раптом: огняна зіниця
Новітній озирає день.