Із виноградних лоз, що понад шляхом в'ються,
У сяйві ранку я почув отут уперше,
Немов сопілки звук тремтячо-металевий,
Цикади пісню.
Здавалося, вона декламувать хотіла
Чиїсь гекзаметри, таки дзвінкі й прозорі:
З запалом, без цезур почне… і на четвертім
Замовкне нагло.
Колись… давно… оцим напівантичним краєм
У сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник.
На море дивлячись, він скандував напам'ять
Свого Гомера.
Уривок той малий, гекзаметра півчверті,
Перейняла в лозі тямка її прамати,
А нині ви його повторюєте дзвінко,
Мої цикади!