— Дай же, Боже, у вечір Різдв'яний!
Світять мовчки далекії зорі,
Сніп чужий на покутті в нас в'яне...
Знов полинялі коври на столі,
Знов повагом сів спомин на лаві:
Піднялись в ясне небо соколи,
Грають сурми князя Святослава.
Розгорнулась земля колосиста
І меди розлилися без краю.
Кожна хата засніжена, чиста,
Свою пічну колядку співає.
Світять мовчки чужії нам зорі,
Тужно блимає світло різдв'яне...
Вицвітає у тиші в просторі
Давня мрія, що ввік не зів'яне.