у вікнах дівчата
з хлопцями заводськими
ще й за рученьки взялись.
— Ой куди ж ми йдемо,
парубки кремезні?
— У завод! У завод!
— Ой хотілось, любії,
на лани широкії
в квітах поринать!
— Ні! Туди не хочемо:
що-на! завовтузилось —
ми йдемо кувать…
Одказали хлопці
й потягли за рученьки
молодих дівчат.
І затихла вулиця…
де оселі туляться
до повільних хвиль.
А на брамі мрійними
золотими дзвонами
проросла блакить.