Річка наша плине спокійно, але де трапляються кам'яні береги — течія так і струмить. Там, на швидкій воді, ловили ми бобирів, їх ще бичками називають.
Шастають бобирі по кам'янистому дну, чекають, чи не принесе вода якої поживи. А тут ось — хробак! Миттю схопить його бобир та й ковтне разом з гачком. Сіра та непримітна ця рибка, а як попадеться на вудку, то так грізно розчепірює всі свої колючі плавці ще й пищить. Цікаво було нам ловити бобирів у прозорій воді. Здавалося, не буде рибі кінця.
Серед літа річка міліє, ділиться на рівчаки, які течуть поміж зеленими острівцями. Риба тікає тоді на пониззя або до самого Дніпра, у тиху глибоку воду. Лише бобирі не кидають наших місць. Зберуться великою ватагою у заглибині, стануть головами до рятівного струменя — тут ми їх і вудимо. Малі бички, але яка смачна з них юшка!
Отоді Дмитрик і вигадав загатити рівчак з бобирями, щоб відділити його від річки. Воду, мовляв, повихлюпуємо, і вся рибка буде наша…
Гей, як сподобалася нам ця витівка! Натягали каміння, засипали шпарини піском, замастили намулом — і от уже течія пішла собі мимо, а від нашого рівчака залишилася тільки заглибина з бобирями.
Дарма якийсь дядько, повертаючися з поля, гукав нам, щоб розгатили рівчак, не каламутили річки… Де там! Нумо вихлюпувати воду — хто відром, хто дошкою чи просто долонями. Тільки, як не силкувалися, води не меншало. Вона просочувалася з усіх боків. Пробували піймати рибинок рядном, так вони поховалися між камінцями.
Набридло нам, то й попленталися додому — невеселі ще й грязюкою заляпані.
Уранці по дорозі до школи навмисне пішли повз річку: чи ціла наша загата? Ціла, але поверхня скаламученого рівчака ніби галушками вкрилася… Це випливли білими черевцями догори мертві бобирі. Вони задихнулуся без свіжої води.
Не знаю, хто почав, але вмить розкидали ми нашу споруду, і рівчак промили чисті струмені. Понесла течія бобирів, нерухомих і нікому не потрібних — навіть чайки не хотіли їх підбирати…
До школи йшли мовчки. Певно, всі думали: чи будемо ще колись ловити бобирів у швидкій прозорій воді?
Джерело: Барвінок, 1985.