Вічне місто із вічним бруком,
Що шепоче мені стозвуко
Сонетарні закони рим.
У лещатах тонких глибин —
Лиш мости і помости долі.
Я скидаю із себе долі
Вічне рам'я своїх чужин.
Бо піски, що древніші брам,
Найдорожчий в сувоях крам,
Теплий сон, недопитий вранці, —
Подарують мені закон
Про перейдений Рубікон,
Догоджаючи забаганці.