Ромео і Жасмин

СУЧАСНА ІСТОРІЯ ЗВИЧАЙНОГО ПСА ТА ПОРАНЕНОЇ ЧАПЛІ, ЯКІ ОДНОГО РАЗУ ЗРОЗУМІЛИ, ЩО ЛІТАТИ ТРЕБА НЕ ПО ОДИНЦІ, А РАЗОМ. І СПРОБУВАЛИ. А ЗНАЧИТЬ —— КОЛИ-НЕБУДЬ ОБОВ'ЯЗКОВО ЗУСТРІНУТЬСЯ ТАМ, ДЕ ЗАВЖДИ СОНЯЧНО, ПРИЄМНО І ЗАТИШНО. А ГОЛОВНЕ – НІХТО НІКОГО НЕ ЇСТЬ! СМАЧНОГО!

ДРАМА НА ОДНУ ДІЮ ПРО ЛЮДЕЙ І ТВАРИН КАРТИНА ПЕРША

Ранок на сільському обійсті. Перші промені сонця. Хазяйка з відром прямує через подвір"я. Заходить до хліва. Звідти чується дзвінкий брязкіт відра. Переполохано кудкудачуть кури.

Голос хазяйки: Ой морило, би вас морило! Ану геть звідси! Під ногами плентаєтеся!

Кури з шумом вибігають на подвір'я.

Чути дзенькіт молока у відро. Хазяйка доїть корову Маню.

Кіт Маркіз, який спить на даху, ледве розплющуючи око: "О-о, знову? Знову цей дебільний ранок? Скільки можна? Хоч би раз дали поспати! Нелюди!"

Заплющую очі.

Із хліва чути брязкіт відра.

Голос хазяйки: "Маньо! Ти здуріла чи шо ти є?".

Кіт від брязкоту прохапується.

Внизу пес біля будки хлебче з миски.

Пес до кота: "Що, Маркізе, не дають спати найбільшому трудівникові обійстя? Га?"

Кіт, потягуючись: "Ти краще в миску дивися! Іноді краще жувати!"

Пес до кота: "Видно, не вигулявся за ніч. Що —— невже жодної мицьки не затис у кущах? Гормони давлять?"

Кіт: "Не твоє собаче діло! Ти краще згадай, коли востаннє відчував себе мужиком? Га? Забув, старий, коли сучку під хвіст нюхав?"

Пес, важко зітхаючи: "Ет, згадала баба, як дівкою була".

Кіт: "Отож-бо й воно. Тож краще не шкірся, а май повагу до інших, які ублажають дам. І за тебе, ледаря, теж. От дали тобі миску об'їдків, то й лежи, розслабляйся. Чого бурчиш!". Прислухається до дзенькоту молока: "У нас між іншим теж сніданок. Дієтичний. Свіже молочко від Мані. Як я люблю нашу корівку! Не те, що тебе, старий!"

Гладить себе по животу: "Доброго ранку, ріднесенький! Щось ти за ніч дуже спласнув! Треба негайно відновити баланс!".

Хазяйка виходить з відром молока.

Кіт жалібно нявкає на стрісі, що виглядає ніби людське перекручене: "Я тут! Я тут!".

Але хазяйка не наливає йому молока в мисочку, а навпаки – щосили копає її подалі: "А ти, злодюго, —— грозиться кулаком на кота, —— ще ся попадеш мені до рук! Ковбасу з горища красти! Ой постривай! Прийде чоловік з лісу, він тобі заллє сала за шкіру". Заходить у будинок .

Кіт, який слухав цю репліку притиснувшись до стріхи, тепер сів і став вилизувати шерстку: "Теж мені розкомандувалися! Та якби не я, то тут би й порядку не було!"

Пес знизу: "Ой тримайте мене! Бо зараз вмру від сміху!"

Кури: "Хе-хе-хе! Хе-хе-хе!"

Кіт, розпускаючи пазурі: "А ну цить, пернаті! А то швидко пір'я обскубу!"

Півень, гострячи дзьоба об камінь: Ти, Маркізе, до моїх баб не підступайся. Бо я добрий, поки добрий. А як злий, то злий!"

Кіт: "О, ще один кавалер в пір'ях! Та кому твої квочки потрібні, крім любителів бульйону? У них розуму —— як макове зерно! Про красу я взагалі мовчу!"

Кури: "Що-що-що? Хто-хто-хто?"

Хазяйка виходить з хати, кличе курей, насипаючи пшона: "Ціпа-ціпа-ціп, мої маленькі!"

Кури підбігають вперевалку до неї: "Де-де-де? Шо-шо-шо?"

Півень їм: "Шо-шо? Пшоно!"

Хазяйка: "Ой ви мої курочки! Їжте-їжте"

Півень гордовито коту: "Бачиш, волоцюго, кого газдиня любить!"

Кіт: "Ага, любить! Не сміши мої яйця! Вона ж не вас бачить, а кури-гріль з часничком і в соусі. Дурний ти, Пєтя, як і твої собраття по курячому розуму. Хазяйка просто так нікого не любить. Вона навіть з хазяїном спить за зарплату.

Кури: Шо-шо-шо?

Пес, махаючи лапою на курей: "Ет, і створив Господь таку дурнувату породу!"

Кіт, позіхаючи до пса: "Старий, а чого хазяїн до лісу поперся?"

Пес: А ти не знаєш? Сезон полювання відкрився! Знов качок стрілятимуть!"

Кіт: "О, то нас чекає велика гостина! Люблю заморські харчі".

Пес: "Тобі тільки жувати!"

Кіт: А тобі – тільки прислужуватися. Я, на відміну від тебе, філософ. Тому дивлюся на життя як на суцільне задоволення.

Пес: Теж мені фі-ло-софі-я! Сам придумав?

Кіт: Ой, ти на себе подивися! Ану подзенькай ланцюгом!

Пес: Я принаймні потрібний.

Кіт: Та кому ти треба! Увесь поїдений блохами та лишаєм! Ой держіть мене, бо впаду!"

Регоче і справді трохи не гепається зі стріхи.

Тепер сміються вже всі.

КАРТИНА ДРУГА

Хазяїн виходить на ганок, тримаючи в руках щось загорнуте в тканину. Обережно розгортає її і кладе чаплю на землю. Чапля рухається і незграбно стає на в ноги. Перелякано дивиться довкола .

Хазяйка: "Ти здурів старий чи що тобі є? Що з ліса притягнув?"

Хазяїн: "А чорти його знають! Чапля якась!"

Хазяйка: "Та тобі мало качок чи що?"

Хазяїн: "Е, стріляли з кумом дробом, то зачепило і їй крило.

Хазяйка: "Ну то добий її"

Хазяїн: "Чекай, жоно, усюди свого носа тичеш! Видиш, яка файна птиця! Я собі чучело зроблю. У Микули он вдома всяка звірина є. Але треба раз з ним поговорити".

Хазяйка: "Ну та що з нев тепер робити?"

Хазяїн: "Нич! Най раз жиє"

Хазяйка: "А не втікне?"

Хазяїн: "Та де! У неї крило перебите!"

Хазяйка: "Тобі все якісь дурниці в голові! Йди ліпше свині попорай! Дораз вже молоді прийдуть!"

Хазяїн: "Так, заткни писок і йди собі по роботі. Я сам знаю, що чинити".

Хазяйка незадоволено йде в будинок .

Хазяїн до чаплі: "Ану подь сюди".

Чапля перелякано хоче втікати, але хазяїн бере її до рук. Розглядає рану.

Хазяїн: "Так, будеме тебе лічити".

Заходить до хати. Чути, як він там щось шукає.

Доноситься його крик: "Жоно, де наша мазь від хвороти?". Виходить з баночкою, бинтом та пінцетом .

Чапля вже не втікає, а безсило стоїть, очікуючи своєї участі.

Хазяїн, одягає окуляри і вибирає металеві осколки з крила Чаплі. Все подвір'я за цим уважно спостерігає .

Хазяїн: "Ей, куме-куме... Шкодуєш гроші —— та цвяхи рубаєш на дріб!".

Чапля здригається від болю .

Хазяїн: "Ну ще маленько потерпи. Ще маленько".

Нарешті витягає останній осколок. Змащує рану маззю і перебинтовує.

Хазяїн: "Ну всьо". Кладе чаплю на землю. "Йди обживайся, бо в мене повно роботи. Гості йдуть".

Заходить до хати.

КАРТИНА ТРЕТЯ

На подвір'ї самотньо стоїть Чапля на одній нозі. У неї заплющені очі. До неї підходять мешканці обійстя. Один пес лежить у будці, виклавши голову на передні лапи.

Півень, розглядаючи чаплю: "Щось дуже дивне".

Кіт зі стріхи: "Видно зразу: дама заморська. Не те, що ви – бройлери".

Кури: "Хто-хто-хто?"

Індик, надуваючись: "Якась дуже худа! Чим їх там тільки у лісі годують?".

Кіт: "Я таких по теліку бачив. Пелікани називаються. Вони рибу їдять".

Індик, надуваючись: "Рибу? У лісі?"

Кіт: "А, може, вона і не з лісу. Летіла собі, а наш хазяїн здуру й пальнув! Теж мені – Робін Гуд. Не може качку від пелікана відрізнити!".

Півень: "Якась шия у неї ду-у-уже довга. Може, її за шию несли?"

Пес з буди: "Ну й тупий ти, Маркізе. Сам ти —— пелікан. Шкода, що котом називаєшся. Це чапля. Не чув, що хазяїн казав?".

Кіт: Ой, розумник з будки! Яка різниця – чапля-шмакля. Все-одно —— не наше. Якщо ти такий вумний, то сам і розказуй".

Пес: "І розкажу. Коли я ще ходив з хазяїном на полювання, то бачив таких. Вони живуть на болотах".

Індик: "Там же ж брудно!"

Пес: "А в неї бач, які ноги довгі!"

Кіт до півня: "Не те, що в твоїх бройлерів!"

Стара качка: "І що вони там на болоті їдять?"

Пес: "Дідько їх знає. Хазяїн якось розповідав, що начебто... жаб"

Кури: "Що-що-що?"

Півень гидливо: "Фу!"

Індик: "Ну й культура!"

Усі на крок відступають від чаплі.

Індик, дивлячись на Чаплю знизу вверх: "Вона мені зразу не сподобалася. Якась така вся зверхня"

Півень підходить до Чаплі: "Ей, Чапля! Чи як там тебе!"

Чапля навіть не розплющує очі.

Кури: "Хто-хто-хто?"

Півень: "Гей, ти мене чуєш?"

Чапля не реагує .

Індик: "А ти її дзьобни гарненько, то вона зразу очуняє".

Кіт: А може вона глуха? Коли в тебе зарядять з рушниці, то ще й не така контузія буде".

Індик: А мені здається, що ця жабоїдка нас зневажає".

Кури: "Так-так-так! Так-так-так!"

Півень, нахлобучившись: А може попробувати цю дамочку? Хоч вона трохи зависока".

Індик: "Провчити жабоїдку!"

Кури: "Дай їй-дай-дай!"

Вони беруть чаплю в коло, насуваючись все ближче .

Пес, який до того ліниво лежав, раптом стрімко кинувся з буди, розганяючи птахів: "Ану геть звідси, бройлери! Ви мене розізлили! Боже, скільки у вас співчуття! Чим ви тоді краще за людей, га? Бачите вона поранена. Їй зле. І щоб я вас більше біля неї не бачив. А то ви мене знаєте!".

Усі невдоволено розходяться .

Чапля, розплющивши око кволим голосом: "Дякую".

Кіт: "О! Заговорила! А ми думали, що мадам – інвалід з дитинства".

Чапля кволо: "Води!.."

Кури: "Шо-шо-шо?"

Індик: "Ви подивіться на цю жабоїдку з болота! Ще не встигла відрекомендуватися, як вже права качає! В-о-о-ди їй п-о-о-одайте! А, може, шампанського в ліжко?".

Чапля хитнулася, але втрималася на ногах .

Пес: "Так, ще одне криве слово з вашого курятника, і хтось сьогодні відчує мої зуби".

Він біжить до будки і тягне в зубах миску .

Пес до Чаплі: "Прошу..."

Але та раптом непритомніє.