І через те іще жива...
Сховавши під коріння жалість,
Трава рости не забува
І світ отавами дивує,
Себе в них вкотре воскреша.
Либонь, таки ж болить не всує
Її невидима душа.
Долоню простягну гарячу,
Погладжу сторожко траву –
І не зомлію, не заплачу,
А тільки серцем оживу.
Мов до іконки, нахилюся
До лику впертого стебла
І помолюся, помолюся,
Аби отава ще жила.
* * *
День хилиться на пруг,
а мусив би – на плуг,
Та ж бач, яка біда,
що день той – недолуг,
Бо з ночі вийшов, наче із дурдому.
І теше він мене,
як деревину струг, –
То й я такий самий у дневі цьому.
І каже хтось мені:
"Не буде інших днів!
Живи, в яких вже є,
і Господа не гнів.
Бо чим ти заробив
хоч трохи кращих?!."
Отож і вийшло так:
собі я долю сплів
Із недолугих днів,
хоч думав – з непропащих.
Але ж були, були і в мене інші дні!
Я в них палав, горів
у трепетнім огні!
Я світ перевертав – і світ корився!..
Аж бачу: все воно приснилося мені,
І та омана сонна – до пори вся.
Тепер готов і я на плуга налягти –
Та пізно: ген стоять
од вічності свати,
Які ніде не звикли довго ждати.
І я кричу до дня у три роти:
Який ти є – не йди з моєї хати!
Та коли йти – то вдвох.
І не товкти горох,
А стерти з лемешів
іржу ледачу й мох
І свіжою упитись борозною.
А що було до днесь –
нехай розсудить Бог:
Він знає, що робити з днем і мною.
* * *
Відстань від землі до неба
вимірюється зростом людини.
Відстань від неба до землі
вимірюється дощем.
Відстань від землі до людини
вимірюється висотою колоска.
Відстань від людини до землі
вимірюється життям.
07.07.2013 р., Ровжі