Балада про дощ і любов
Уночі, у сонній тиші,
дощ навідався в долину;
чи шукав що, чи знічев'я
молодеча кров заграла –
захотілося розваги,
захотілося пригоди,
а можливо, що й любові..
Баранов Віктор
Повні тексти творів
Відстань від людини до землі вимірюється життям...
Душа іще не настраждалась
І через те іще жива...
Сховавши під коріння жалість,
Трава рости не забува
І світ отавами дивує,
Себе в них вкотре воскреша...
До українців
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми — українці?..
Осінь, осінь!..
Осінь, осінь!.. Слово як наркотик,
Гіпнотичний звук на два склади.
Найщемкіший в цілім році дотик,
Зблиск весла прощальний
край води...
Повнотілий серпень стоїть над водою...
Повнотілий серпень
стоїть над водою схололою,
дожидається ночі:
любить нічний зорепад...
Подарували мені Пегасика...
Подарували мені Пегасика
симпатичного, керамічного.
Він стоїть на моєму столі,
імітуючи біг а чи й навіть лет
(бо ж крилатий, з легендою згідно)...
Сонетарій "до-мінор"
1
Зірвалося слово,
як висохлий, зайвий листок,
І хоче летіти,
віддавшись довірливо вітру...
Там, де вже й мальви не цвітуть...
Там, де вже й мальви не цвітуть, –
Отам прослалась наша путь
У теплу вічність.
І ми вступаємо в сліди
Позаминулої біди,
Як вовк у січні.
А хто в нас князь? А де наш Бог?..
Дивіться також