Батько,
Мати.
Гаврило,
Хома — їх сини.
Галька, дівчина.
Захожий дід (старець).
Сміхотвор.
Гонець.
Співачка,
Король, королиха, королівна.
Циган та циганка. Королівські слуги та весільні гості.
ДІЯ ПЕРША
Хата селянина. Стіл, лави, мисник, посуда, піч, піл, образи і все інше.
Я В А 1
Хома (входить в хату в драній одежі, замурзаний). Ну та й намерзся ж я здорово і таки натомився. Гаврило знов скаже, що я нічого не робив; батько та мати йому повірять знов і знов битимуть мене. Отак коїться у нас щодня. Інші радять втопитись або повіситись, а я того не зроблю, бо гріх — терпітиму краще... Ославили мене ледацюгою,— нехай я буду ледацюга, ославили дурнем,— нехай буду і дурень, коли їм кортить мене мати за дурня... Полізу лиш на піч та одігріюсь, доки батько та мати вернуться з церкви, за одним заходом і спочину. (Лізе на піч) За віщо Гаврило раз по раз набріхує на мене? Батько й мати йому вірять. Я не смію сказати Гаврилові "брешеш", бо він старший; батько й мати не велять старшому брехню загинати, кажуть: гріх. Гаврило балакучий та гострий на язика, а я мовчазний.
ЯВА 2
Галька (входе). Здоров, дурню! Хома. Аби ти розумна. Галька. А де Гаврило?
Хома. Проти неба на землі, коли не спить, то сидить або лежить...
Галька. Ач, дурний-дурний, а іноді таке вигада, що й розумний не вгада.
Хома. Скоріш горіх без зубів розкусиш, ніж слово без розуму розжуєш.
Дивіться також
- Марко Кропивницький — Розгардіяш
- Марко Кропивницький — Глитай, або ж павук
- Марко Кропивницький — Олеся
- Ще 12 творів →
Хома. Я не чую.
Галька. Давно тобі позакладало? Хома. Тоді, як тобі пощербило. Галька. Що? Хома. Те, що в лобі. Галька. Белькочи! Скажеш? Хома. Ні. Галька. Через що? Хома. Через лінощі.
Галька. Ось я тебе підбадьорю оцією кописткою.
Хома. У копистці два кінці: один по мені, а по тобі обидва.
Галька. Як не скажеш, то й не ходи повз наш двір ніколи — собаками зацькую!
Хома. Доки ти мене зацькуєш своїми, я тебе зацькую нашими, ось тільки з печі злізу. (Хоче злізти з печі)
Галька. Цур тобі, пек! (Хутко побігла)
Хома. Ага, злякалась!.. Ач, не каже, щоб я вийшов до криниці, а Гаврила кличе!.. Хіба я такий і справді нікчемний?.. Вже нагрівся. Сьогодні неділя, доки не битий, давай співатиму... (Співа.)
Тпрунди, тпрунди, тпрунди... Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі, Сидить гуска на купині — витріщила очі, Він на неї: гиля-гиля, а вона й присіла, Якби не кий, не палиця, була б к чорту з'їла. Тпрунди...
* Копистка — дерев'яна лопатка для замішування тіста.
ЯВА З
Гаврило (входить). Дурневі і пісні дурні,
Хома. Авжеж. Ти б, може, співав, та гласу не маєш.
Гаврило. Не знав, що робить, та пісень почну співать
Хома. Розумному воно й не до речі.
Гаврило. Авжеж. Хто в хату ввіходив?
Хома. Той, хто вийшов.
Хома. Я ж відповідаю.
Гаврило. Парубок чи дівка?
Хома. Гаразд не розглядів... Либонь, коза.
Гаврило. Дурень ти!
X о м а. Я це знаю. А ти розумний.
Гаврило. Я теж це знаю.
Хома. Найрозумніший той, котрий сам себе лічить розумним, а про людей хоч і байдуже. Гаврило. Іменно.
Хома. Це на тобі прикметно: і ззаду, і спереду. Гаврило. Я сам це знаю. А хто найдурніший? Хома. Той, котрий сам себе лічить розумним.
Гаврило. А ти яким себе лічиш? Хома. Меншим.
Гаврило. Ні, не те. Ти сам себе дурним лічиш чи ро-< зумним?
Хома. Навіщо про те питаєш, що давно знаєш? Не штука щодня танцювать від порога, а ти потанцюй до порога Гаврило. Що-о?
Хома. Розжуй спершу та й з'їж, а як гірке — виплюй. Гаврило. Це вже: "Говорила покійна до самої смерті та все чортзна-що..."
Я В А 4
Входять батько й мати.
Батько. Бач: хто де, а Хома завжди на печі, Хома. Бо змерз,
Мати. Від чого ж то? (Роздягається.)
Хома. Від того, від чого всі люди мерзнуть — від морозу.
Батько (роздягся). Коли б робив, було б тепло.
Хома. Я все зробив, що треба було.
Мати. Що ж ти зробив?
Хома. Спитайте Гаврила.
Гаврило. Сидів на тину та в носі колупав.
Мати (до Гаврила). Ось вона, роботяща душечка.
Гаврило (цілує їй руку). Як я на вас не робитиму, то хто ж і робитиме?
Батько. Спасибі господові, що наградив нас тобою! За таким хлопотуном нам, старим, можна безпечно віку доживать.
Гаврило, Ви, тату, раз у раз кажете, що бог труди любить, от я і труждаюся. (Цілує батькові руку.) Хліви вже почистив, худобу напоїв, підкинув паші, ополонку прорубав...
Хома. Ти?
Гаврило. Може, ти хоч трохи допоміг? Хома. А то ж і ні?
Гаврило. Брешеш! Дивіться, мало що не увесь час сидів на призьбі або на тину та бринькав на губах або длубався в носі, ще й каже: "робив"!.. Ах ти, брехун всесвітній!.. Подозвольте, тату й мамо, почастувать його хоч качалкою, хоч кописткою або дать йому по мармизі?
Батько. Сьогодні неділя, не годиться...
Мати. Набився ти його і в будень, нехай вже в свято обійдеться так.
Гаврило. Ну, кажи, хто хліви почистив?
Хома. Хіба ти? Ти тільки цигарки крутив.
Гаврило. Брешеш! Скотину хто напоїв, корму хто підкинув?
X о м а. Я!
Гаврило. Брешеш! Ополонку хто прорубав? Хома. Я!
Гаврило. Ах ти ж брехун! Подозвольте потягнуть його хоч качалкою, хоч рогачем?
Батько. Годі! Бачу, що бійкою його вже не доймеш.
Мати. То ти лінувався і сьогодня, і сьогодня нічого не зробив? Не дам же я тобі обідати,— от що!
Батько. Іменно. Вчи ледачого не холодом, а голодом.
Мати. Посьорбай замість борщику водиці, а замість каші —= умни цвілого сухаря... Більш нічого не дам сьогодня!
Батько. Годилося б і того не дати.
Гаврило. Та вже, "мамочко, прибавте йому хоч дрібок солі. (Цілує їй руку.) Як же сухар без солі? Мати. Чи чуєш ти? Хома. Ще не оглух.
Гаврило. Та другий би, котрий покірливий, як тілько провинив, зараз батькові та матері в ноги: простіть, мовляв, простіть, винен, каюсь...
Хома. Ні в чім я не винен і ні в чім мені каятись.
Гаврило. Чуєте, йому ні в чім каятись.
Батько. Ач, який правдивий!..
Мати. Святий та божий!..
Хома. На нього ж і схожий...
Батько. Так ось же що. Довго я думав, тепер надумався. Все моє добро, котре придбав тяжкою працею, віддаю одному Гаврилові. Піду завтра до волості і все спишу на бамазі. Ось як воно буде!
Га врило (цілує його в руку і пада до ніг). А я вашу старість догляну якнайкраще. За моєю головою та за моїми клопотами ви житимете, як у бога за дверима.
Батько. Спасибі тобі, синку.
Мати. Ти наша єдина надія і втіха.
Гаврило. Та вже, тату й мамо, подаруйте Хомі хоч те ягня, що скалічіло, бо все рівно воно здохне, а на його щастя, може, й виходиться...
Хома. Нічого мені не давайте, нехай все йому.
Гаврило, А де будем обідати: тут чи в хижці?
Мати. У хижці, бо тут як обідатимем, то боюсь, щоб моє серце не озвалось до того лобуряки.
Гаврило. Піду, злагоджу там що слід до обіду.
Мати, Коли б нам гоеподь допоміг висватать тобі, синку, путящу дружину, а нам невістку.
Гаврило, То цілком у вашій волі. (Пішов.)
Батько. Упадливий парняга.
Мати. Наградив нас господь синочкомг
Хома. Невже ви всьому тому вірите, що Гаврило каже?
Батько. Ану, почни базікать!
Хома. Гаврило дурить вас, він бре,..
Батько (схопив макогона). Заціп мені зараз пащеку, а то я тебе оцим макогоном опережу!.. Як ти смієш на старшого казати: бреше?
Мати. Годі, старий, схаменись: неділя!.. Батько. Ото тільки що неділя, а то б я йому задав." (Кида макогін.)
Мати. Ходім обідати.
Пішли.
Хома. Чим я так тяжко провинив, що батько й мати раді мене здихатись? Завіщо брат рідний підохочує батька й матір проти мене? Роблю щодня не вгаваючи, і сьогодня все сам зробив, а Гаврило тільки курив та насіння лузав; а мені за те й обідать не дають. Мабуть, І сорочок не дадуть перемінить,— вже третій тиждень, як переміняв... Немов полудою засліпило очі батькові та матері, немов їм починено чи наврочено?.. Де мені терпіння здобуть? Нестача вже його... (Вхопив голову руками.)
ЯВА 5
Входить захожий дід (старець),
Д і д. Чи є хто в хаті, чи нікого нема?
Хома. А що вам, дідусю, треба?
Д і д. Що ж старцеві треба, як не шматок хліба?
Хома. Я дав би вам і цілий хліб, коли ж і самого лишили тільки з цвілим сухарем. (Дає сухар.) Нате ось останнього, а я й так перебуду...
Дід (взяв сухар). Ну, спасибі тобі і за цвілого сухаря! (Хова в торбу.) За те, що віддав останнього сухаря, візьми "ось цю ниточку з крючечком і причепи її до лозини та й піди до річки і закинь ниточку в ополонку, а лозину держи в руці і промов: "Ловись, рибко, велика й маленька!" Вчепиться до крючечка щучка невеличка, і промовить вона до тебе людським гласом: "Відпусти мене, Хомо, я тобі в великій пригоді стану: що звелиш, все робитиму". Скажеш тільки: "По щучому велінню, по моєму хотінню" з'явись, їстівне і виливне!" — і з'явиться все вмить. Прощай! Але пам'ятай мою науку. Не роби людям нічого лихого, плати їм за зле добрим, бо вони здебільшого й самі не відають, що творять. (Пішов.)
Хома (здивований, по паузі). Чи це навсправжки, чи у сні мені вбачилось? Диво та й годі! І в хату увійшов дідок — собаки не дзявкнули, і з хати пішов — ні одна не обізвалась!.. А наші собаки дуже лихі на старців... Завтра піду до річки і спробую цю ниточку, а тепер ляжу, може, з голоду засну (Ляга,)
Я В А 6
Галька. Гаврило постеріг мене через вікно, певно, зараз прийде. А де ж дурень? (Дивиться на Хому.) Спить... Спи, спи, лебедику, нехай тобі присниться смачний обід! Спать та їсти, їсти та спать — ото твоя робота,
Хома (вбік). Не скажу їй, що не сплю, бо знов обража-тиме; краще мовчатиму.
Гаврило (входе). Нікого тут нема?
Галька. Дурень на печі.
Гаврило. Та то байдуже. Що він робить?
Галька. Хропе. Гаврило. І гаразд.
Галька. Антін казав мені біля церкви, що прийде увечері за рушниками.
Гаврило. А ти за кого охітніш пішла б: за нього чи за мене?
Галька. Вгадай.
Гаврило. Скажи сама.
Галька. Котрий вперед посвата, за того й піду. Гаврило. Так? Галька. Вже ж не інак.
Гаврило. Забула, як казала, що ні за кого, опріч мене?
Галька. Коли це?
Гаврило. Скажеш, не казала?
Галька. Може, коли й казала, тепер вже забула.
Гаврило. Так ти он яка?
Галь ка, А ти кращий? Не казав хіба Марині, що свататимеш її?
Гаврило. Мало чого не говориться!
Галька, То тобі можна язиком плескать, а другому зась?
Гаврило. То, може, коли там в шутки і... Галька. А хіба й я не можу шутковать? Гаврило. А батько вже в моїх руках цілком. Завтра іде до волості, пише бамагу на мене.