Колишуться в полях жита;
За шумом шум
Пливе на лан;
Співа сто дум
Нив океан,
Хвилює шелестами вкрай,
Як той Дунай, як той Дунай!
Радуйся, земле, і радій!
Йдуть гості, юні, молоді,
Женуть ягнят
Бичем вітрів:
Сто тисяч стад
І табунів;
Сріблиться море білих грив –
Од меж до меж, од нив до нив...
І розвесній, душе сумна...
Несе бальзами тишина...
А житній шум
Гоїть біль ран,
Втопив мій сум
Піль океан...
У грудях спів, на струнах сміх –
Жита... жита... в полях моїх!