Дбайливо тесаний, міцний.
Там цокає дзигарик мідний,
Заведений іще з весни.
А в польової перепілки
Гніздечко легше вітерця:
Соломи жменька та суріпки,
Та трошки пір'ячка з крильця.
Але вона до нього лине,
Здаля в травичці пізнає...
Воно зігріє, бо єдине,
Воно найкраще, бо своє.